Жива ватра



Категории Герасим'юк Василь Дмитрович ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тiльки раз, тому бережемо ïï.   Ми знову виведем нашi отари на нашi гори i за древнiм полонинським звичаєм проженемо крiзь неï — щоби нiяка пошесть не напала, щоби жоден хижак не внадився, щоби громи iз блискавками не розiгнали, щоби пiдступний гад вим'я не виссав, щоби злий дух у провалля не завiв.   Ми бережемо живу ватру.   Ми заледве не стали отарою на високiм пасовиську. Але коли ми навiть, як отара, пройдемо крiзь неï, тодi дамо iншим дорогу до Сiнаю.   Нас оберiгає жива ватра, але ми добре знаємо, що кого жде на високiм пасовиську.   Коментар Вiрш В. Герасим'юка Жива ватра — поетичне надбання доби постмодернiзму, коли вiдомi фольклорнi, лiтературнi образи переосмислюються по-новому. Жива ватра — це живий вогонь, який добувають первiсним способом — тертям дерева об дерево. Для гуцулiв — жителiв Карпат — худоба, вiвцi — це i робота, i добробут, i майже члени родини. Коли на лiто ïх вiдганяють на високогiрнi луки — на полонини, то освячують вогнем. Автор закликає не стати отарою, пройти очищення вогнем, щоб досягти Сiнаю — правдивого, вiльного життя — або хоч вказати туди шлях iншим.

Метки Жива ватра, ВАСИЛЬ ГЕРАСИМ'ЮК, З ЛIТЕРАТУРИ XX СТ., Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, З ЛIТЕРАТУРИ XX СТ, ЛIТЕРАТУРИ, XX СТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Жива ватра